Загальні для людей і тварин інвазійні та інфекційні хвороби, носять назву антропозоонозів. Людина може заразитися такими хворобами при контакті з тваринами та їх трупами (наприклад, мисливці можуть заразитися під час зняття шкур, або при обробці тваринної сировини). Крім того зараження може відбутися і через споживання м'яса та інших тваринних продуктів заражених тварин, а також через заражену воду, та через сторонніх переносників - комарів, інших кровососних комах та кліщів. Щоб уникнути небезпеки бути зараженим важливо знати основні прояви таких хвороб їх розвиток, вміти їх визначати та запобігати їх виникненню, особливо це актуально для мисливців.
Сказ
Гостра інфекційна хвороба. Викликається вірусом, переданим від хворої тварини до здорової зі слиною при укусах. Хворіють люди, домашні тварини, в тому числі і птиця. У природніх умовах досить часто спостерігається у оленів, борсуків, куниць, косуль, кіз, ведмедів, зайців, білок, єнотовидного собаки, лисиць і у низки інших тварин.
Прихований період хвороби - від 10 днів до 1 року. Тривалість цього періоду залежить від віддаленості місця укусу від центральної нервової системи і характеру рани.
Характерна ознака сказу у тварин - лякливість або різко виражена дратівливість тварини, яка доходить до буйства. Хворі собаки, кішки і інші тварини без достатніх на те підстав кидаються на людей і тварин, кусають, поїдають неїстівні предмети, розривають свою шкіру, прагнуть втекти. У собак з'являється хрипкий гавкіт, судоми, утруднене ковтання, що змінюються повним паралічем ковтальної і жувальної мускулатури, хитка хода, параліч задніх кінцівок, боязнь води. Смерть настає через 4-6 днів. При тихій формі сказу тварини не можуть ковтати їжу. Розвивається загальний параліч, що призводить до загибелі.
Головним заходом боротьби проти сказу є профілактика (знищення хворих на сказ тварин, профілактичне щеплення).
Трихінельоз
Гостре захворювання людини та ссавців, що викликається дрібним паразитичним хробаком трихінели. Основний носій трихінели - кабан, але хворіти можуть і собаки, свині, кішки, лисиці, куниці, рисі, ведмеді, кроти та ін. Людина і тварини заражаються, поїдаючи м'ясо, в якому знаходяться личинки паразита.
Ознаки хвороби з'являються в перші години: розлад шлункового тракту, нудота, відрижка, блювота, біль в області кишечника, головний біль, відчуття тяжкості в кінцівках, слабкість, лихоманка; до 9-10 дня температура досягає 40-41 градуси обличчя і повіки набрякають, м'язи стають твердими і болючими. При зараженні великою кількістю личинок може настати смерть в результаті паралічу дихання або пневмонії.
Лікування здійснюється під наглядом лікаря.
Сибірська виразка
Гостра гарячкова заразна хвороба якій піддаються як домашні і дикі тварини так і люди. Сибірська виразка викликається аеробною бацилою, яка в організмі тварини утворює капсули, а поза ним - спори. Джерело збудника інфекції - хворі тварини. У поширенні хвороби особливо небезпечний труп тварини. Збудник хвороби може розповсюджуватися з водою, забрудненою зараженими стічними водами шкіряних заводів, вовномийок та інших підприємств, що переробляють тваринну сировину, а також з кормами тваринного походження.
Основний шлях зараження тварин - при поїданні інфікованого корму, на водопої - через слизові оболонки ротової порожнини і шлунково-кишкового тракту, рідше через пошкоджену шкіру, слизові оболонки носа.
Зараження людей сибірською виразкою відбувається при знятті та обробці шкіри, через комах-кровососів і т.п. Людина найчастіше захворює шкірною формою цієї хвороби. Зараження можливе через тріщини, та інші поранення шкіри рук, обличчя та інших відкритих частин тіла. При цій формі на місці впровадження бацили утворюється синювато-червоний вузлик, що перетворюється потім у темно-червоний пухирець, що містить червонувату рідину. Через деякий час ця бульбашка лопається, тканини, де він був, мертвіють, і поруч виникають такі ж вузлики і пухирці. Весь цей процес супроводжується високою температурою.
Надійний захист від сибірської виразки - ретельне проведення загальних ветеринарно-санітарних заходів в угіддях, а також дотримання правил особистої гігієни.
Бруцельоз (мальтійська лихоманка)
Захворювання домашніх і диких тварин: вовка, лисиці, зайців; птахів: горобців, голубів, фазанів та ін., що передається від хворих тварин людині, з переважним ураженням опорно-рухового апарату, нервової та статевої систем організму. Людина найчастіше заражається, з'їдаючи м'ясо зараженого зайця, або від хворих бруцельозом корів та кіз при споживанні сирого молока та молочних продуктів, від овець - при споживанні бринзи. Крім того, заразитися можна й при вживання до їжі малопровареного або непросмаженого м'яса хворих тварин, при догляданні за ними, наданні допомоги при аборті.
Слід дотримуватися правил гігієни. У разі захворювання звертатися до лікаря. Симптоми: підвищення температури до 40 градусів, лихоманка, яка в деяких випадках багаторазово повертається.
Туляремія
Інфекційне захворювання. Найчастіше хворіють гризуни, хутрові звірі. При зараженні людини уражуються лімфатичні вузли, селезінка, легені. Зараження може відбутися при питті сирої води з невеликих водоймищ, у які із сечою гризунів проникли бактерії, споживанні зараженої їжі. Зрідка хвороба може викликатися при укусі сліпнів, мух-жигалок, деяких видів кліщів, інфікованих від гризунів. Існує сезонність захворювання туляремією - у залежності від способу зараження (наприклад, навесні серед мисливців).
Скарги на головні болі, запаморочення, нудоту, безсоння, збудження, марення, млявість і ін. Зараження відбувається через органи травлення і дихальний тракт.
Профілактика - гігієна. Звернення до лікаря у разі зараження обов'язково.
Фасціольоз
Печінково-глистове захворювання оленів, лосів, зайців, бобрів, нутрій, білок і великої рогатої худоби. Паразити, що вселилися в жовчні протоки печінки, викликають там запальні процеси.
Людина заражається, з'їдаючи заражену печінка хворої тварини.
Лікування обов'язкове.
Ехінококоз
Гельмінтозное захворювання. Зараження людини відбувається від контакту з хворими тваринами. Хвороба дуже небезпечна, уражується, як правило, печінку.
Лікування під наглядом лікаря.
Орнітоз або пситакоз
Інфекційне захворювання домашніх, диких птахів і людини. З птахів хворіють кури, фазани, качки, голуби, чайки, папуги і ін. Збудник виділяється з випорожненнями заражених птахів; зараження людини часто відбувається повітряно-пиловим способом. У окремих випадках можливе зараження з рук, забруднених пташиними фекаліями. При типовій формі початок хвороби гострий, характерна остуда, висока температура, головний біль, біль у суглобах і м'язах, загальмованість.
Вірус хвороби гине через 15 хвилин при температурі 65-70 градусів, на льоду зберігається до 2 місяців, стійкий до висушування. Гине в 3%-ому розчині хлораміну через 3 години Захворювання людини можливе при ощіпиваніі плавців та обробленні тушки зараженої птиці. Хвороба починається з ознобу і слабкості, супроводжується головним болем і болем у суглобах.
У випадку захворювання - госпіталізація в інфекційній лікарні.
Савранська районна державна лікарня ветеринарної медицини
