Концеба - село, розташоване вздовж річки Савранки за 12 км на південний захід від смт. Саврань. Річкою Савранкою село поділяється на дві частини: на лівому березі розташована Концеба- 1, на правому березі - Конпеби-2. Через село проходить автошлях Саврань Балта. І хоча в 1960 р. всім вулицям були дані назви, мешканці села досі користуються “своїми” територіальними назвами - “Волошина”, “Та сторона”, “Підлуг” та іншими. Біля села знаходяться озера та три ставки.
Загальна площа с. Концеба становить 775 га.
Про проходження назви села існують різні легенди. Згідно з першою легендою колись давно на території сучасного села Концеба були дрімучі, густі та непрохідні ліси. Одному козакові так сподобались ці місця, що вирішив він тут поселитись. В середині лісу, де було безпечніше, він вирубав дерева, побудував хату та й став жити - поживати - добра наживати. А згодом у нього заявились сусіди, які і дали назву селу на честь - козака Концеби.
За іншою легендою, в другій половині ХУІІІ ст. на місці нинішньої Концеби був козацький сторожовий пост. Очолював його отаман Гонтеба, на честь якого і назвали село.
Перший архівний документ про село Концебу є “Метрическая книга св. Успенской церкви” за 1774 - 1817 рр. яка зберігається в Центральному державному історичному архіві в м. Києві.
13 середині ХУІІІ ст. було поділене на дві частини (“два прихода”) і мало дві церкви: успенія Пресвятої Благородиці, побудовану в 1708 р., та Різдвяно-Богородицьку, побудовану 1764 року.
Жителів у селі все більшало - село росло. І на кінець ХУІІІ ст. Концеба була одним із найбільших сіл на Савранщині.
Після приєднання Правобережної України до складу Росії в результаті ІІ-го поділу Речі Посполитої село Концеба 25 липня 1798 р. за указом Павла І (від 31 січня 1798р.) було подароване графу І.П. Салтикову в довічне спадкове володіння в складі Савранського маєтку, придбаного російським урядом у князя Любомирського.
За час володіння маєтком І.П Салтиков побудував в селі Концеба фільварок, до складу якого входили: панський дім, фронтоном на південь, з п’яти кімнат, критий соломою, стіни дерев’яні (з молодих дубчаків); справа від будинку - льох з прибудованою над ним коморою; кухня стара; два старі “кормники" для свиней; хлів для свиней з невеликими кошарами; конюшня для восьми коней; возовня; шпіклер для зберігання хліба, покритий соломою. В центрі села були корчма; льох; конюшня; шпіклер для зберігання орендного хліба; млин водяний, критий очеретом: на другому боці ставу - шинок з селянською хатою, а також шинок, розташований на великій дорозі між Піщаною та Савранню (побудований в 1800 р. ).
Отже, з цього переліку видно, що панський фільварок в Концебі був досить великий.
Після того, як імператор Павло І подарував І.П. Салтикову маєток, в с. Концеба було зроблено перепис населення і зіставлено його з наслідками ревізії 1795 р.
Отож, в селі 1801 р. був 121 двір на 331 душу чоловік обох статей. Список селян-кріпаків, які були подаровані царем Павлом І, зберігся до наших днів. Таким чином, маємо змогу дізнатись, які родини проживали в селі ще наприкінці ХУІ1І ст.. у списку фіксуються такі прізвища: Кошовий, Сливка, Сопотняк, Кулик, Река, Кривий, Кіт, Тітієвський, Івашківський, Гуменюк, Швець, Сукур, Бондар, Зозуля, Козак, Іваніца, Чернега, Парубок, Войтенко, Згончук, Сорочинський, Паламарчук, Вдовиченко, Макик, Чолопин, Сліпенський, Гребенюк.
Незабаром І.П. Салтиков продав свій маєток родині Ржевуських. Але в 1831 р. с. Концеба, в складі маєтку, було конфісковане у Ржевуських за участь графа у польському повстанні. І в 1836 р. село було перетворене на звичайне військове поселення.
На початку XIX ст. в селі діяли дві церкви: Успенська та Різдвяно- Богородицька.
У 1865 р. було ліквідовано військові поселення.
Багато військових поселенців побажали залишитись в селі. Навіть начальник військових поселень генерал-майор М.П. Звєрев, який проживав в Саврані, виявив таке бажання. У 1860 р. він купив “маєток” (великий будинок з присадибною землею та садок) у підполковника Інгерманлянського полку Макухіна в с. Концеба з метою назавжди залишитись в селі.
За даними люстрації в селі Концеба проживало 1276 душ населення і було 352 дворів.
30 березня 1875., після сильного розливу р. Буг, в с. Концеба був повністю зруйнований державний млин, на відбудову якого потрібні були великі кошти.
Розглядаючи стан освіти, слід відзначити, що в 1870 р. в селі Концеба було сільське училище, в 1881 р. було відкрите народне училище (від Міністерства народної освіти). А в 1897 році, після того, як в “Отчете Подольского-епархиального училищного совета о состоянии церковно-приходських школ и школ-грамоты Подольской епархии” за 1894 - 1895 рр. було надруковано про відсутність школи грамоти і пояснювалось це малочисленістю та бідністю села, в Концебі було відкрито і школу.
Як свідчать статистичні дані, оскільки село Концеба на той час було одним із найчисельніших (за, одними даними, наприкінці XIX ст. там проживало понад 1800 осіб: 913 чоловіків та 890 жінок, за другими - біля 3800 осіб.
