Село Неділкове розташоване на південь від смт Саврань, в долині річки Гедзивілів Яр, між двома пагорбами.
На сході село межує з селом Струтинкою, на південному заході - із землями села Капустянка, на північному заході - із землями села Гетьманівки. Є в селі й озеро, яке розташоване на південно-східній його околиці.
У селі проживало на 1998 р. 708 чоловік, із яких 384 є землекористувачами.
Спочатку місцевість, на якій розташоване сучасне село Неділкове, називалось Мокра Бакша, на противагу Сухій Бакші, розташованій на порівняно підвищеній місцевості (сучасне с. Гетьманівка).
З назвою Мокра Бакша село проіснувало до кінця ХУШ ст. Наприкінці ХУШ ст. село було перейменовано в Неделково. Треба зазначити, що село з такою назвою є єдиним не тільки в Одеській області, а й на всій Україні.
У 1777 р. в селі було побудовано Різдвяно-Богородицький храм. Він був дерев'яний, з одним куполом і проіснував аж до початку XX ст., але був вже дуже старий.
У 1798 р. с. Недєлково, в складі маєтку, було подароване статському раднику Денискові. За описом 1798 р. у с. Недєлково проживало 82 душі українського населення (67 дворів) та два шляхтичі.
У 1840 р. с. Недєлково входило до складу Бакшанської волості Балтського повіту. У 1840 - 1843 рр. в селі було проведено повірочну люстрацію. На той час до с. Недєлково було приписане селище Струтинка, оскільки воно не мало своєї церкви.
Була в селі і ферма (в 1869 р. на Недєлківську ферму, яку тримав міщанин містечка Криве Озеро Моня Тульчинський, було продано ліс за 3 тис. крб. Поміщиком ферми Бакша Варрандом).
Під час холерної епідемії в 1890 р., яка охопила і с. Недєлково, захворіло сім чоловік, із них троє померло.
Наприкінці XIX ст. в селі було розпочато будівництво нової церкви. А у 1894 р. в с. Недєлково було відкрито церковно-парафіяльну школу.
На початку XX ст. священиком Різдвяно-Богородицької церкви с. Недєлково, до парафії якої було приписане також с. Струтинка. був Антон Павлович, псаломщиком - Лука Дембовський. Церква мала 80,222 дес. землі.
Село було великим, оскільки наприкінці XIX ст. - початку XX ст. в ньому проживало 2758 чоловік: 1203 чоловіки та 1555 жінок, за іншими даними – 1461 душа обох статей.
