Ящур (Food-and-mouth disease, Aphthous fever, Epizootic aphthae (англ.)) - гостра, висококонтагіозна хвороба тварин, що відносяться до ряду парнокопитих підряду жуйних, а також сімейства свиней та виду Camelus bactrianus із сімейства верблюдових.
До вірусу ящуру сприйнятливі велика рогата худоба, свині, вівці, кози, верблюди, буйволи, яки, олені, косулі, джейрани, сайгаки, тури, лосі, кабани, антилопи, слони, ведмеді, зебри та інші парнокопиті. На ящур може хворіти й людина. Люди заражаються при споживанні необеззараженого молока від хворих тварин.
Переносниками ящуру можуть бути і несприйнятливі до хвороби тварини - собаки, коти, коні, а інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо.
Хвороба проявляється лихоманкою, везикулярним враженням ротової порожнини, вінчика, у корів - вим’я, а у молодих тварин враженням міокарда та скелетних м’язів.
Клінічні ознаки: слинотеча, наявність невеликої круглої або овальної форми виразки слизової оболонки рота (афт), ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. Можливе повторне захворювання тварин з нечіткими клінічними ознаками. У новонародженого молодняку ящур проходить у гострій формі з подальшою загибеллю тварин, без утворення афт.
Збудник відноситься до родини пікорнавірусів, відзначається значною антигенною варіабельністю.
Тварини, які перехворіли на ящур одного типу, можуть повторно захворіти у разі інфікування вірусом іншого типу.
Основним джерелом інфекції є тварини, хворі на ящур, та тварини, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби. Інфіковані тварини передають вірус при диханні, зі слиною, носовим слизом, лімфою із лопнувших афт, молоком, сечею та каловими масами. Зараження відбувається шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. З моменту зараження до моменту прояву перших клінічних ознак проходить від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та 21 день у інших сприйнятливих тварин.
Інфікована тварина контамінує корми, підстилку, годівниці, воду, напувалки, інвентар, приміщення, одяг та взуття обслуговуючого персоналу, які і є факторами передачі вірусу ящуру.
Найкращими дезінфікуючими засобами є 2 % або 3 % гарячі розчини NaOH та 1 %-й розчин формальдегіду.
Стійкість вірусу при різних температурах залежить від штамму, субстрату, ступеня очистки та інших факторів. Висока температура згубно впливає на вірус, а саме: 90 % вірусу втрачає активність при 64 °С та рН 7,5 протягом 3 секунд, при 49 °С - за 1 годину, при 37 °С - за 21 годину. Повна інактивація вірусу ящуру типу О в молоці настає при температурі від 66 оС до 78 °С через 40 секунд.
Низька температура консервує вірус: при - 70 °С вірус зберігає свої біологічні якості протягом декількох років, в гної - 39 днів, в стічних водах - до 103 днів. У сіні вірус гине в літній період протягом дня, в осінній період - через 3-10 днів.
Сприятливими умовами для збереження вірусу в навколишньому середовищі є низька температура, підвищена вологість і нейтральне середовище інфікованих об’єктів.
Протягом інкубаційного періоду вірус виділяється зі слиною, молоком за 7 днів до появи ознак захворювання, зі спермою за - 4 дні. У період, коли хвороба проявляється клінічно, епітелій та рідина везикул містять велику кількість вірусу. Більшість секретів та екскретів інфекційні протягом 4-5 днів, слина - 11 днів.
У овець ящур може протікати безсимптомно. Серед клінічно здорових овець після одужання 50 % можуть бути носіями вірусу протягом 7 місяців. Біля 50 % великої рогатої худоби (далі - ВРХ) після одужання виділяють вірус протягом 8 місяців, деякі до двох років.
У свиней персистентного вірусоносійства не встановлено.
Тварини, які перехворіли на ящур, щеплені проти ящуру або утримувались разом із хворими впродовж тривалого часу (до року), можуть бути вірусоносіями та потенційним джерелом збудника інфекції.
Заходи щодо профілактики ящуру
Усі господарства незалежно від форми власності зобов’язані дотримуватись вимог закритого режиму роботи, а саме належних умов утримання, годівлі та експлуатації сільськогосподарських тварин.
Усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з утриманням і обігом тварин, повинні забезпечувати дотримання:
охоронно-обмежувальних заходів при перевезеннях (переміщеннях) тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контролю за формуванням ферм, стад, отар тощо;
обов’язкового профілактичного карантинування тварин, які надходять в господарство;
контролю за станом здоров’я тварин на усіх етапах їх утримання, у тому числі при карантинуванні тварин, які надходять у господарство;
регулярного очищення й дезінфекції приміщень, інвентарю, територій;
забезпечення обслуговуючого персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни;
обмеження доступу на тваринницькі ферми сторонніх осіб, обов’язкової наявності санпропускників, дезбар’єрів, огородження.
При виникненні захворювання на території України ДНПК в регіонах, що межують з неблагополучним пунктом, організовують проведення таких заходів:
посилення охорони господарств з метою недопущення будь-якого контакту тварин благополучних щодо ящуру господарств з худобою неблагополучних щодо ящуру пунктів та контакту людей з особами, які обслуговують худобу в цих господарствах та пунктах;
повністю зупиняють господарський зв’язок з неблагополучним щодо ящуру пунктом;
беруть на облік всіх сприйнятливих до ящуру сільськогосподарських тварин;
переводять ферми на суворий ветеринарно-санітарний режим утримання та експлуатації тварин;
забороняють відвідування ферм сторонніми особами.
