Село Бакша розташоване за 15 км на південь від районного центру смт. Саврань. Межує на півночі із землями села Гетьманівка, на сході - із землями села Капустянка, на північному заході - із землями с. Йосипівка, на південному сході - із землями села Білоусівка, на півдні - із землями сіл Плоского, Познанки Балтського району та с. Ясенового Любашівського району.
Село Бакша займає 714 га загальної площі землі.
Заснування села відноситься до середини XVIII ст. За легендою, в селі поселились чорноморські козаки, які брали участь у штурмі Ізмаїла (1790 р.) Суворовим.
Слово бакча “сад” відоме багатьом давнотюрським і сучасним тюрським мовам. Бакша із значенням “город” існує лише в казахский і каракалпацькій мовах. Звичайно, сучасну казахську та каракалпацьку мови не можна вважати джерелом назви села. Але, виходячи з того, що вони мають генетичні зв’язки з мовою ногайських татар можна думати про тюрське походження назви села.
За “радловським” словником тюрське слово “бакша" можна перекласти ще як і “зв’язки тютюну”, або “дивись уважно”. За “Лазаревським" словником слово “бакшь" означає “погляд”.
Село багате на водойми. Є в селі декілька ставків: “панський” (при в’їзді в село зі сторони смт. Саврань), озеро без назви на полі, “Бунегрів” ставок, “Яцунський” ставок та ще один ставок без назви.
Є в с. Бакша Гардева - широка долина.
Хоча в селі є назви вулиць, але мешканці села користуються місцевою топонімікоб. Так, наприклад, східна околиця села називається “Уфимська". Історія назви околиці села така. На початку XIX ст., у часи Столипінської реформи, деякі жителі с. Бакша поїхали в далекі краї в пошуках щастя. Доїхали вони аж до Уфи, але щастя так і не знайшли на чужині. Коли ж повернулись в рідне село, то землі їх були віддані в користування іншим жителям села. Тоді на сході сільської общини було вирішено наділити їх землею за селом, а поселили їх в тій частині села, яку й тепер називають “Уфимською".
Північно-східна частина села називається “Косарка”.
Одночасно з заснуванням села розпочалось будівництво храму, оскільки без церкви село не було б селом. Спочатку в селі була дерев’яна церква. В ЦДІА у м. Києв зберігається “Метрическая книга церкви с. Бакша” за 1780 - 1796 рр. На початку XIX сі. церква згоріла з усім майном та документами.
Відразу ж розпочалось будівництво храму на честь св. великомученика Дмитрия. Новий храм був побудований із Одеського різаного вапнякового каменю в 1815 р. Іконостас у церкві був дерев’яний із різьбленням.
У селі проживали: однодвірці - 140 душ (50дворів), польські шляхтичі - 23 душі (8 дворів), відставні солдати - 47 (21 двір).
Село Бакша було центром Бакшанської волості, до складу якої входили села Капустянка, Юзефовка, Неделково.
З 1846 р. по 1851 р. в селі проводилась люстрація Бакшанського державного маєтку, до складу якого входили вже с. Бакша та с. Капустянка.
Були в Бакші три вітряних млини (вітряки), які спочатку тимчасово належали Будкевичу, а потім, за контрактом, всі млини почав орендувати брацлавський міщанин Янкель Маніович Вітес. За оренду млинів він нічого не платив, оскільки, за договором, він мав тільки “таковыя мельницы исправлять всякого года своими издержками и удерживать в хорошем состоянии и что ежегодно чистого дохода с этих мельниц полагать можно не болес за исключением всех расходов как шестесят рублей серебром”.
До найзаможніших селян с. Бакша, за люстрацією 1846 р., належали: Кондрат Іванчишин, Феофан Ангельчук, Іван Інгальчук, Аксентій Бунегра, Тодосій Басюк, Іван Григораш, Павло Кропивка, Ігнатій Задорожний, Арсеній Плошка, Ярема Гинжул, Єфродій Нижник, Тиодор Плелика, Пилип Бурачок, Павло Лисий, Антон Хмеліоський, Максим Ляховський, Осип Богданович, Тимофій Яцунський, Мартин Яцунський.
Проживало в селі і кілька циганських родин.
Велике горе спіткало жителів Бакшанської волості влітку 1848 р. По волості прокотилась хвиля холерної епідемії. Через кілька років, влітку 1865 р., знову спалахнула холера в волості.
На 31 серпня 1865 р. холера була в усіх селах Бакшанської волості: з 25 липня - в с. Бакша (в цей час в селі проживало 656 душ обох статей), з 27 липня --в с. Неделково, з 9 серпня - в с. Юзефовка, з 22 серпня - в. с. Капустянка.
З того часу в селі кожного року 22 жовтня був хресний хід полями і освята криничок в селі та на полях, відбувалась панахида по померлим від холери.
У 1866 р. ферма Бакша була продана Міністерством державного майна таємному раднику Варранду.
У 1870 - 1873 рр. в с. Бакша проводились люстраційпі роботи.
На сільських зборах було вибрано 12 кращих господарів для проведення люстраційних робіт: Никифора Куницького, Олексія Гудзя, Трофима Олійниченка, Якова Яцунського, Тараса Бугу, Василя Б унегру, Свлотія Волошина, Кирила Чернегу, Якова Навара, Омеляна Волошановського, Івана Григоренка, Івана Іванчишина.
В селі проживало населення різних національностей: українці, молдавани, цигани, поляки. Останніх у селі називали однозначно – «шляхта». Зберігся в народних переказах і такий випадок із житія жителів с. Бакша. Був у селі майдан, по діаметру, лежали колоди, які розмежовували територію для танців: для шляхти і для простих людей. А музики були одні і грали однаково як для шляхти, так і для простих людей. З часом поляки в селі асимілювались з місцевим населенням.
На початок XX ст. до парафії церкви с. Бакша було приєднано хутір Білоусівка.
Наприкінці XIX - па початку XX ст. село було досить великим. В ньому проживало 3095 чоловік населення: 1502 чоловічої статі та 1593 жіночої статі.
В селі діяла церква на честь св. вел. Дмитрія. З 1825 р. гю 1851 р. священиком в селі був Авксентій Бачинський, а з 1852р. до поч. XX ст., майже півстоліття, його син Георгій Бачинський.
Перше училище в селі було відкрите в 1853 р. палатою державного майна. У 1870 р. воно перейшло у відомство Міністерства народної освіти і було перейменоване в народне училище. У 1898 р. в с. Бакша була відкрита школа грамоти для дівчаток.
Бакша досить довго була волосним центром, що звичайно, відобразилось на розвитку села: воно було багаточисельне, мало багато заможних селян, церкву, школу, училище.
