Дубинове - село, розташоване за 14 км на схід від смт. Саврань, на рівнині біля р. Буг. Через село проходить траса, яка сполучає м. Одесу з смт. Саврань. Село межує на заході із землями с. Красненького, на сході - із землями с. Вільшанка, на південному заході та півдні - із селом Слюсареве, а півночі село омиває р. Південний Буг.
Село займає 373,80 га загальної площі земель.
Колись це село називалось Богданівною, а на початку XIX ст. так почали називати тільки західну частину села,
Перші поселенці були селянами-втікачами. Ховаючись від татар та панів, вони розчистили невелику територію на березі р. Південний Буг, заснували поселення і побудували церкву. Ця церква Різдва Пресвятої Богородиці мала три бані, була побудована в 1765 р. з дозволу уніатського митрополита Фсліціана Володковича і освячена чечельницьким деканом Василіем Замонченським.
Назва села, ймовірно, походить від назви дерева дуб. Може, Броневський мав на увазі саме цю місцевість, коли писав про те, що річкою Савранкою можна дійти до “пасіки якогось Онисія, незнатного руського, де ростуть дуже високі дуби”.
У ХУШ ст. село Дубинове належало князям Любомирським.
Перші архівні дані про село стосуються 1775 р. В ЦДІА у м. Києві зберігається “Метричсские книги церквей с. Дубиново” від 1775 до 1821 рр. Після польського повстання 1830 р. всі маєтки польських панів на Україні були конфісковані. Відомо, що в 1836 р. Дубинівський маєток (фільварок с. Дубиново та Міранчснкова) Ольгопільського округу Балтського повіту знаходився в беззвітній адміністрації поміщика Романського, католицького віросповідання. Згодом за участь пана в повстанні, маєток було передано під військові поселення.
За час військових поселень населення село Дубинове збільшилось за рахунок переселення селян з інших сіл (Слюсаревого та Вільшанки).
У 1841 р. було складено план села Дубинове як військового поселення. У 1847 - 1852 рр. в селі будувалась паромна переправа через р. Буг.
Після скасування військових поселень жителі села зараховані до складу державних селян, а с. Дубинове - до складу Тридубської волості Балтського повіту Подільської губернії.
У 1870 - 1873 рр. в селі діяла люстраційна комісія, яка займалась землевпорядкуванням.
18 листопада 1871 р. в с. Дубиновому та Красненькому були відкриті однокласні народні училища.
Наприкінці XIX ст. в с. Дубинове проживало 1849 душ населення.
На початку XX ст. село Дубинове відзначилось єврейськими погромами та селянськими заворушеннями. В кінці листопада на початку грудня 1905 р. жителі с. Дубинове кілька разів нападали на будинок єврея Краснова, в результаті чого було розгромлено зернове сховище. Місцеві мешканці планували взагалі знищити його будинок, але вчасно прибулі пристав з козаками цього не допустили.
У 1916 р. в селі були зареєстровані селянські заворушення в зв’язку з сільськогосподарським переписом населення, худоби та продуктів.
Заворушення дійшли до таких масштабів, що велось навіть слідство про селянські виступи в селі Дубиновому.
Таким бурхливим було житія в с. Дубинове на початку XX ст. А попереду населення ще чекали революція, громадянська війна, колективізація, розкуркулення, репресії.
