Село Слюсареве розташоване, за 10 км від смт Саврань та за 3 км від траси Одеса - Саврань .
Село займає 148,99 га загальної площі земель, у тому числі: під ріллею - 84,67 га, під кормовими угіддями - 10,0 га, під забудовами - 52,27 га інших земель - 2,05 га.
У селі на 1998 р. проживало 430 чоловік, із яких 249 - землекористувачі.
Цікаво, що село Слюсареве є тільки, одним населеним пунктом з такою назвою на всій Україні.
Наприкінці ХУІІІ ст. село Слюсареве, разом з с. Полянецькс. було в заставній посесії Медведяного, на суму 19950 крб. Сріблом. А в 1798 р. село було подароване І.П. Салтикову.
На початку XIX ст. в с. Слюсареве був храм архистратига Михайла та інших Безплотних сил.
У 1831 р. село було конфісковане і включене до складу військових поселень. Жителі села були частково переселені в с. Вільшанку, частково - в с. Дубинове. Після того, як мешканців було переселено, церкву в селі було розібрано, а парафію ліквідовано.
У 60-х роках XVIII ст., після скасування військових поселень, деякі колишні жителі с. Слюсареве повернулись в рідне село.
В той час село межувало на північному заході із землями державного села Ольшанка, на півночі - з угіддями Слюсарівської православної церкви, по р. Буг - із землями власного села Красненьке поміщиці графині Строганової, на сході - із землями державного села Дубинове, на північ - із землями державної дачі Грабовської та маєтком селянина с. Очеретне Зубовича.
За десятим народним переписом, на 1872 р. в селі проживали в 70 дворах 227 душ обох статей, із них 140 - душ чоловічої статі та 87 жіночої статі. Населення складалось із колишніх поселян - 221 душ (65 дворів) та колишніх військових - 6 душ (5 дворів).
Всього в наділ селу, за люстрацію 1872 р., було відведено 786,6 дес. Землі: 751,16 дес. Придатної та 35,44 дес. Непридатної. Із 751,16 дес. Придатної землі, при вирахуванні викупних платежів, не було взято до уваги 87,34 дес.: 86,34 дес. - під вигонами та рослинністю і 1 дес. - для сільського училища.
Сума викупних платежів за весь відведений селу простір складала 694.5 крб. Вона повинна була сплачуватись селом щорічно до 1 січня.
