З цієї нагоди в публічній бібліотеці проведено годину пам'яті "Чорнобильський вітер по душах мете, чорнобильський пил на роки опадає". На заході були присутні ті, хто не шкодуючи власного здоров'я та життя з перших днів знаходився в зоні радіації. Хтось возив бетон, аби залити саркофаг, хтось евакуював населення, хтось тварин. Усі вони рятували не лише нашу країну, а й усю Європу.
Чорнобиль не забувся. Не може забутися. Він не тільки в нашій пам’яті, не лише в сучасній історії України. Чорнобиль постійно – якщо й не прямо, безпосередньо, то опосередковано – про себе нагадує. І застерігає світ, а передусім жалюгідних любителів усіляких авантюр: з атомним джином не слід жартувати.
