Сьогодні виповнюється два роки з того трагічного дня, коли у боротьбі за свободу та незалежність України загинув наш земляк, мужній воїн — Лебедюк Анатолій Олександрович. Час минає, але біль втрати не згасає, а пам’ять про нього назавжди живе у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав і поважав Анатолія.
Він не вагався у той момент, коли Батьківщина потребувала своїх синів. Анатолій без страху і сумнівів став на захист рідної землі. Він не боявся небезпеки, не відступав перед труднощами, а впевнено і мужньо виконував свій обов’язок перед Україною та її народом.
Обравши шлях воїна, Анатолій свідомо став на захист майбутнього нашої держави, щоб кожен із нас мав змогу жити, працювати, ростити дітей у вільній і незалежній країні. Його мужність, сила духу та самопожертва назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму та відданості Україні.
Ми пам’ятаємо про Анатолія не лише сьогодні, у роковини його загибелі, а щодня. У наших думках і молитвах він назавжди залишиться символом мужності та незламності українського духу. Його подвиг ніколи не буде забутий, адже Герої живуть доти, доки про них пам’ятають.
У цей день, коли біль втрати особливо гостро відчувається у серцях, ми схиляємо голови у глибокій шані перед пам’яттю справжнього Героя.
Дякуємо тобі, Анатолію, за мужність, відвагу і жертовність. Дякуємо за мир, за свободу, за майбутнє України.
Вічна і світла пам’ять Герою.
