Туляремія — це природно-осередкове захворювання диких гризунів, хутрових звірів, сільськогосподарських і свійських тварин, що супроводжується геморагічною септицемією та паралічами у молодняку, абортами у дорослих тварин. На туляремію хворіють і люди.
Патогенні мікроорганізми вражають насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку, характеризується утворенням множинних гранулематозно -некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією.
Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет!
Збудник туляремії — бактерія франсіселла (Francisella tularensis), або туляремійна паличка. Основне джерело інфекції для людини — гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці). Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники — після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш.
Від людини до людини захворювання малоймовірне.
Шляхи інфекції:
контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами або їхніми виділеннями;
аліментарний — через уживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).
Спалахи хвороби у свійських тварин спостерігаються переважно у весняно-літньо-осінні пори року. Це пов’язано зі значною міграційною активністю в цей час гризунів та забезпеченістю трансмісійного шляху передавання збудника хвороби.
Туляремія у свійських тварин проходить у вигляді спорадичних випадків або невеликих ензоотій і визначається кількістю голів, що опинились у природному осередку диких гризунів. Весняні епідемії серед людей пов’язані із заготівлею шкурок промислових гризунів, осінні та зимові — із запізнілим обмолотом хліба та міграцією інфікованих гризунів у житла людини.
У дорослих тварин перебіг інфекції безсимптомний, у молодняку — гострий. У ягнят на початку хвороби спостерігається гарячка (40,5 – 41 °С), прискорені пульс і дихання, хворі тварини відстають від отари, стоять з опущеною головою. Через 2 – 3 доби температура знижується, розвиваються ознаки ураження центральної нервової системи — судоми, парези й паралічі задніх кінцівок. Слизові оболонки анемічні, заглоткові, шийні й передлопаткові лімфатичні вузли збільшені. Іноді туляремія супроводжується ознаками катарального кон’юнктивіту, риніту, профузного проносу й сильного виснаження. Хворі ягнята здебільшого гинуть у перші 3 – 7 діб хвороби.
У великої рогатої худоби перебіг хвороби латентний, інфікованість виявляється лише під час серологічних досліджень. Іноді спостерігається збільшення поверхневих лімфатичних вузлів, мастити,паралічі задніх кінцівок. У свиней хвороба проявляється лише в молодому віці. Серед відлучених поросят спостерігається гарячка, пригнічення, втрата апетиту, кашель. У коней перебіг хвороби латентний, іноді трапляються аборти. У кролів захворювання супроводжується ознаками риніту, утворенням абсцесів у підшкірних лімфатичних вузлах. У котів спостерігаються сильне виснаження, відсутність апетиту, пригніченість, блювання, розлад травлення. У хутрових звірів перебіг туляремії злоякісний, летальність може досягати 50 %.
Інкубаційний період захворювання триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Інфекція починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб. При цьому можуть збільшуватися лімфовузли, сильний головний біль, загальна слабкість, може бути запаморочення, порушення свідомості, біль у м’язах, нудота, блювання, почервоніння обличчя та очей, висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.
Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.
Лікують туляремію виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. У жодному разі не займайтеся самолікуванням!
Основним засобом боротьби з цим тяжким захворюванням є проведення дератизаційних та дезінсекційних заходів, тобто знищення гризунів та комах. Особливо ефективним є метод суцільної дератизації, коли знищення гризунів проводиться одночасно на території всіх населених пунктів.
З метою особистої профілактики, слід пам’ятати, що в осінньо – зимовий період гризуни масово заселяють скирти соломи, тому під час виконання робіт необхідно користуватися респіраторами, рукавицями та окулярами -консервами. Не можна вживати сиру воду з відкритих водойм та купатися у невпорядкованих водоймах. Продукти харчування необхідно ретельно оберігати від гризунів.
