Бешиха свиней (Erysipelas suum) – зооантропонозна інфекційна хвороба, що характеризується за гострого перебігу септицемією й загальною еритемою шкіри

Бешиха свиней (Erysipelas suum) – зооантропонозна інфекційна хвороба, що характеризується за гострого перебігу септицемією й загальною еритемою шкіри, а за хронічного – ендокардитом та артритами. На бешиху свиней хворіє і людина.
На бешиху хворіють свині 3 – 12-місячного віку, іноді ягнята до 4 – 8-місячного віку і, як виняток, кури, індики, фазани, качки та гуси. Є повідомлення про спорадичні випадки захворювання інших видів тварин: коней, великої рогатої худоби, собак, гризунів.
Клінічні ознаки хвороби. Інкубаційний період становить 2 – 5 діб. Перебіг бешихи свиней може бути блискавичним, гострим, підгострим та хронічним. У перебігу розрізняють також білу, септицемічну, шкірну (кропив’янка) та латентну форми хвороби.
Блискавичний перебіг (біла форма) трапляється порівняно рідко і лише серед підсвинків 7 – 10-місячного віку, що перебувають у тісних, жарких, погано провітрюваних приміщеннях, а також у разі значного перегрівання чи переохолодження. У цьому випадку тварина гине впродовж кількох годин на фоні швидкоплинної септицемії. У зв’язку з відсутністю на шкірі червоних плям така форма хвороби дістала назву «білої бешихи».
Гострий перебіг (септицемічна форма) характеризується загальносептичними явищами та типовими змінами шкіри (бешиста еритема). Захворювання починається раптовим підвищенням температури тіла до 42 – 42,5 °С, хиткою ходою, відмовою від корму, різко вираженим пригніченням, запором, що змінюється проносом, іноді з кров’ю. У тварини реєструють слабкість заду, сльозотечу та слизисто-гнійні виділення з очей. На шкірі шиї виявляються характерні темно-червоні з синюватим відтінком плями, які зникають при натисканні. Дихання стає хрипким, розвивається набряк легень, і при ненаданні допомоги через 2 – 4 доби тварина гине.
Підгострий перебіг (шкірна форма, кропив’янка) триває 10 – 12 діб. Характеризується підвищенням температури тіла до 41 °С і вище, пригніченням, слабкістю. Через 1 – 2 доби на боках, рідше на інших частинах тіла, з’являються своєрідні обмежені набряки темно – червоного кольору, різного розміру та форми, щільні на дотик та еритематозні плями типу кропив’янки. При цьому збудник локалізується лише в уражених ділянках шкіри.
Хронічний перебіг розвивається як продовження гострого та підгострого і виявляється ураженням ендокарда (верукозний ендокардит), некрозами шкіри на вухах, хвості, спині та іноді ураженням суглобів. За хронічного перебігу хвороба може розвиватися місяцями і закінчуватись видужуванням або загибеллю тварини.
Лікування проводять гіперімунною сироваткою проти бешихи свиней та антибіотиками, часто у поєднанні.
Це надзвичайно поширена у світі хвороба і трапляється майже всюди, де розводять свиней, однак широке введення в практику ефективних вакцин та планове проведення профілактичних щеплень різко знизили економічні збитки, зумовлювані захворюваністю й загибеллю свиней від бешихи.