Для непрофесіонала вкрай важко достукатися до людини в стані сильного стресу, бо:
людина може не пам’ятати навіть власного імені, де живе й коли народилася. Може бути дезорієнтована чи перебувати в ілюзії стосовно навколишньої реальності;або навпаки закриватися й ставати неприступною фортецею; людина вже настільки виснажена тривогою, що не може собі допомогти.Спробуй надати першу психологічну допомогу людині, поки вона не зустрінеться з фахівцем. Обережно йди на контакт крок за кроком:
Переконайся, що ви обоє в безпеці. Це головне.Чітко представся. Скажи, що хочеш допомогти. Спитай ім’я людини.Говори спокійно.Не змушуй людину говорити, але уважно слухай все, що вона каже. Дай зрозуміти, що слухаєш.Запропонуй людині затишок. Можливо, води або чаю, ковдру тощо. Спитай, що їй зараз потрібно, що для неї найважливіше в цей момент.Спробуй зробити з людиною вправи самодопомоги. Якщо вона тривожиться, глибоко подихайте. Якщо розгублена, заземліться. Спочатку поясни, для чого ця вправа та як вона допоможе.Якщо знаєш, де людині можуть надати допомогу та яку саме, розкажи їй про це максимально простими словами.Будь із людиною, доки вона не заспокоїться. Якщо немає змоги залишатися постійно поруч, попроси когось, кому довіряєш, посидіти замість тебе. Як ми вже писали, під час телефонної розмови треба бути на лінії. Найгірше – це залишити людину одну у своїй темряві.
Більше простих вправ для заспокоєння та порад для стійкості – в «Аптечці психологічної самодопомоги» (shorturl.at/bGKS2). Вона створена у межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?» за ініціативою Олена Зеленська.
