НЕДОПУЩЕННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ.

Сприйнятливість тварин до інфекції залежить від стану імунітету та неспецифічних чинників захисту, а також від наявності видового бар'єру (наприклад, коні, на відміну від парнокопитних, не хворіють на ящур). Деякі збудники з часом модифікуються і можуть долати видові бар'єри. Розвиток захворювання пов'язаний із розмноженням і накопиченням прониклих до організму мікробів та наступною генералізацією процесу.

Реакція організму спрямована на нейтралізацію та елімінацію патогенного збудника. Залежно від результату цього протистояння можливий різний розвиток хвороби: одужання або перебування інфекційного збудника протягом певного часу в організмі без ознак захворювання (персистентна інфекція).

Профілактика інфекційних хвороб

Профілактика в ветеринарній медицині (від грецького prophylaktikos — запобіжний) —заходи, спрямовані на за¬побігання виникненню і поширенню хвороб тварин. В Українській державі профілактика являє собою систе¬му державних і суспільних заходів, які проводять з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб тварин, у тому числі риби, бджіл і хутрових звірів, а та¬кож охорону здоров'я людей від хвороб, спільних для лю¬дини й тварини.

Розрізняють заходи загальної і специфічної профілак¬тики.

ЗАГАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА

Заходи загальної профілактики спрямовані не проти якоїсь однієї інфекції, а є дійсними проти занесення або виникнення будь-якого захворювання. В основі загальної профілактики лежить виконання санітарно-гігієнічних і ор¬ганізаційно-господарських заходів, які є постійно діючими і їх проводять повсюди.

До заходів загальної профілактики належать:

• охорона кордонів держави від занесення інфекційних захворювань з іноземних держав;

• запобігання поширенню інфекційних захворювань все¬редині країни;

• нагляд за пересуванням тварин при заготівлі, зберіган¬ні та перевезенні сировини тваринного походження автомо¬білями, залізничним, водним та повітряним транспортом;

• нагляд служби ветеринарної медицини за ринками, ви¬ставками, заготівельними базами та іншими пунктами тим¬часової концентрації тварин;

• нагляд служби ветеринарної медицини на м'ясокомбіна¬тах, бойнях та забійних майданчиках;

• нагляд ветеринарної медицини на підприємствах по пе¬реробці сировини тваринного походження (складах, базах заготівельних організацій, шкіряних заводах, вовномийках, утильзаводах);

• своєчасне й правильне прибираний, знезараження й ути¬лізація трупів та гною, виробничих і біологічних відходів; організація заходів боротьби з комахами, кліщами і гри¬зунами— перенощиками різних захворювань тварин;

• регулярна очистка і дезинфекція приміщень, інвентаря і територій;

• профілактичне карантинування тварин, що надходять у господарство або державу;

• проведення заходів, спрямованих на поліпшення умов догляду, утримання, годівлі та на раціональну експлуатацію тварин; плановий контроль за здоров'ям тварин, своєчасне виді¬лення, ізоляція і лікування хворих;

• підтримання у належному санітарному стані пасовищ, скотопрогонних трас та місць напування тварин;

• функціонування тваринницьких господарств (ферм) як підприємств закритого типу;

• захист тваринницьких господарств від занесення збуд¬ників інфекційних захворювань із неблагополучних пунктів, а також організація профілактичних заходів у конкретних господарствах і населених пунктах;

• пропаганда знань ветеринарної медицини серед насе¬лення;

• забезпечення обслуговуючого персоналу ферм спеціаль¬ним одягом, взуттям і предметами особистої гігієни;

• будівництво тваринницьких приміщень, що відповідають нормам технологічного проектування і ветеринарно-санітар¬ним вимогам.

Характер дії загальних профілактичних заходів універ¬сальний. Протиепізотичне значення їх зводиться не лише до профілактики, а в разі появи інфекційного захворюван¬ня вони автоматично запобігають його подальшому поши¬ренню, стримують розвиток епізоотії.

Охорона кордонів держави від занесення інфекційних захворювань з іноземних держав. Для охорони кордонів держави від занесення збудників інфекційних захворювань існують прикордонні контрольні пункти ветеринарної меди¬цини, які виконують ветеринарно-санітарний нагляд за ім¬портними та експортними тваринами, продуктами та сиро¬виною тваринного походження, кормами. Ввозити у країну дозволяється лише здорових тварин при наявності серти¬фікатів ветеринарної медицини, виданих лікарями держав¬ної служби. Завезених тварин карантинують протягом 12 міс і утримують в умовах, що усувають їх контакт із місцевими тваринами.

Місцеві органи прикордонних районів визначають порядок утримання і руху тварин, одержання і використання сільськогосподарських продуктів, заготівлі кормів. Твари¬ни в господарствах та населених пунктах прикордонної зо¬ни підлягають обліку й нагляду службою ветеринарної ме¬дицини.

При загрозі занесення особливо небезпечних захворю¬вань забороняється випасати тварин поблизу кордону, при¬пиняється рух і провезення через кордон тварин, продуктів і сировини тваринного походження.

СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

Специфічна профілактика — це спеціальна система за¬ходів, спрямованих на запобігання появі певної (конкрет¬ної) інфекційної хвороби. Характер специфічних профілак¬тичних заходів визначається особливостями інфекційного захворювання, епізоотичною ситуацією господарства і на-вколишньої території.

До специфічної профілактики відносять:

а) проведення спеціальних діагностичних досліджень (туберкулінізація, малеїнізація, серологічна діагностика на бруцельоз та ін.), превентивна ізоляція, вимушене карантинування і спостереження з метою уточнення діагнозу;

б) здійснення лікувально-профілактичних заходів спеціального призначення (премікси і аерозолі при профілактиці респіраторних і аліментарних інфекцій);

в) імунопрофілактика шляхом застосування різних специфічних засобів — вакцин, сироваток, імуноглобулінів та ін. її проводять відповідно до планів протиепізоотичної роботи в благополучних господарствах, поголів'я яких необхідно захищати від конкретної інфекційної хвороби.