Ринотрахеїт котів — гостра хвороба, що характеризується ураженням очей та органів дихання. Хворіють всі породи кішок, незалежно від віку. Захворюваність досягає 50 %, смертність 5-20 %. Тварина набуває імунітет після хвороби.
Збудником є вірус ринотрахеїту кішок (Feline alphaherpesvirus 1) розміром 151-225 нм із сімейства герпесвірусів, який зберігається при температурі 60-70 °С і pH 6-9 до 9 місяців. Температура 56 °С інактивує його за 20 хв, 37 °С за 4-10 добу, 22 °С за 50 діб. Вірус чутливий до ефіру і хлороформу, а розчини їдкого натру, формаліну і фенолу (1-2%-ві) інактивують збудника за 10 хвилин.
Джерелом збудника інфекції є хворі і перехворілі кішки, які є носієм вірусу протягом 8-9 міс після одужання. У дихальних шляхах кішок збудник виявляється протягом 50 днів. Можливе латентне носійство. Вірус виділяється з носовим секретом, виділеннями з очей та статевих органів, з молоком, сечею, калом, спермою. Шляхом передачі можуть бути інфіковане повітря, корми, предмети догляду, транспортні засоби, а також комахи, люди, які мали контакт з хворими тваринами. У природних умовах тварини заражаються в основному аерогенно. Поширенню хвороби сприяє знижена резистентність організму, перегрівання або переохолодження, неповноцінне годування і невідповідні умови утримання кішок.
Інкубаційний період становить 3-8 днів. Хвороба протікає гостро, підгостро і хронічно. Зазвичай інфекційний ринотрахеїт протікає в гострій формі. У хворої кішки відзначається підвищення температури тіла до 40 °С протягом 2-3 днів, розвивається кон'юнктивіт, риніт, часто бувають рясні гнійні виділення з очей і носа, кашель, хрипота, а нерідко скупчення ексудату в глотці, яке призводить до блювоти. Можливо слинотеча і утворення дрібних виразок на верхній частині язика. Слизові оболонки носа, глотки, гортані різко набряклі, набряклі, часто гіперемовані (червоний ніс). У хворих тварин з'являється задишка (дихають з відкритим ротом). Прийом їжі і води утруднений. Одужання настає через 7-10 днів.
При хронічному перебігу хвороби відзначається атонія кишечника, що виражається в запорах. Риніт набуває хронічну форму і може реєструватися у кішки роками. Ринотрахеїт може ускладнюватися бронхітами і пневмонією, супроводжуватися виразками на шкірі, виразковий кератитом та розладом центральної нервової системи (тремтіння кінцівок, маніжні рухи). У вагітних кішок можливі викидні і народження мертвого приплоду. Діагноз ставлять за клінічними симптомами та результатами лабораторного аналізу виділень з очей і носа. Ринотрахеїт необхідно диференціювати від каліцивіроза і реовіроза.
Хвору тварину необхідно помістити в тепле, без протягів приміщення. Хворих особин переводять на рідкі варені корми з рибних або м'ясних бульйонів, тепле молоко, каші, протерті овочі і варений яловичий, курячий або рибний фарш. З готових промислових кормів можна порекомендувати висококалорійну дієту в рідкому вигляді, тобто консерви. З лікарських засобів ветеринарний лікар призначає, як правило, імуномодулятори, антибіотики широкого спектру дії (з метою запобігти розмноженню умовнопатогенної мікрофлори, що живе на слизових оболонках органів дихання і очей кішки), сульфаніламідні препарати. Для уникнення алергічних реакцій при прийомі антибіотиків можна давати кішці антигістамінні препарати. Підшкірно або внутрішньом'язово призначаються ін'єкції вітамінів групи В і аскорбінової кислоти.
Будь-яке лікування потребує консультації у ветеринарного лікаря.
Для профілактики ринотрахеїту необхідно своєчасно робити профілактичні щеплення, дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання кішок, відразу ж ізолювати хворих і прищеплювати здорових тварин. Після виявлення хворих особин слід провести дезінфекцію приміщень, обладнання та різних аксесуарів кішок 1-2%-ним розчином їдкого натру, 1-2%-ним розчином хлораміну.
