Військовослужбовці в Україні мають низку пільг, переваг та соціальних гарантій у трудовій діяльності, передбачених чинним законодавством.
Прийняття на роботу
Для більшості працівників, зважаючи на норми трудового законодавства, передбачений випробувальний строк. Проте відповідно до частини 3 ст. 26 КЗпП випробування не встановлюється в разі прийняття на роботу осіб, звільнених у запас із військової чи альтернативної (невійськової) служби.
Зокрема, додаткові гарантії у працевлаштуванні має молодь, яка звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби і яка вперше приймається на роботу. Для працевлаштування зазначених категорій осіб підприємствам встановлюють квоту (передбачено Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI). Згадані гарантії, зважаючи на норми ст. 196 КЗпП, чинні протягом шести місяців після закінчення або припинення служби. Також згідно з частиною 1 ст. 197 КЗпП вказаній категорії осіб перше робоче місце надається на строк не менше двох років.
Додаткові гарантії учасникам бойових дій в отриманні роботи
До категорій осіб, які мають право на отримання додаткових гарантій у працевлаштуванні, серед інших, належать учасники бойових дій. Для працевлаштування цих категорій осіб підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення»). Якщо такі особи працевлаштовуються на новостворене робоче місце за направленням служби зайнятості строком не менше ніж на два роки, то роботодавець має право на отримання щомісячної компенсації в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передбаченої ст. 26 Закону «Про зайнятість населення».
Підвищений розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам незалежно від страхового стажу в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), якщо вони є ветеранами війни, на яких поширюється чинність Закону про статус ветеранів війни. Це передбачає ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Переважне право на залишення на роботі
Згідно зі ст. 42 КЗпП у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам із вищою кваліфікацією й продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема:
• учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551;
• працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Переважне право на укладення трудового договору
Згідно зі ст. 421 КЗпП працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі повторного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган приймає на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Такі переваги мають, зокрема, учасники бойових дій – їм надається переважне право на укладення трудового договору в разі повторного прийняття на роботу без зазначення строку.
Також зауважимо, що працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, мають перевагу на залишення на роботі в разі вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення їх зі служби (ст. 42 КЗпП).
Право на відпочинок та оздоровлення
За законодавством кожен працівник має право на відпочинок. Згідно з пунктом 5 частини 7 ст.10 Закону про відпустки щорічна основна відпустка за бажанням працівника надається особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання. Зокрема, учасники АТО/ООС мають право на отримання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи.
Крім того, учасники АТО/ООС мають додаткові гарантії щодо отримання кількох видів відпусток. Так, згідно зі ст. 162 Закону про відпустки учасникам бойових дій надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, а на підставі ст. 25 цього Закону за бажанням працівника в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати. Також відповідно до пункту 6 частини 12 ст. 10 Закону про відпустки роботодавець має надавати щорічні відпустки в зручний для дружин (чоловіків) військовослужбовців час.
Відповідно до ст. 101 Закону № 2011 військовослужбовці мають право на відпустки, які надаються під час служби. Тож військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки зі збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років – 35 календарних днів; від 15 до 20 років – 40 календарних днів; понад 20 календарних років – 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Крім того, відповідно до пункту 4 ст. 101 Закону № 2011 військовослужбовцям, виконання обов’язків військової служби яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров’я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка зі збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Увага! Під час розрахунку суми для оплати листка непрацездатності страховий стаж до уваги не береться.
Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров’я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
