Минуло вже три роки від дня його загибелі, але біль втрати й досі живе у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх мешканців громади.
Герої не вмирають, доки жива пам’ять про них. Саме тому сьогодні ми схиляємо голови у глибокій шані та вдячності перед людиною, яка віддала найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і мирне майбутнє України.
Олександр Войтенко назавжди залишиться у пам’яті як мужній, сміливий, відданий своїй Батьківщині воїн. Він без вагань став на захист рідної землі у найважчий для держави час, проявивши незламність духу, силу характеру та справжній патріотизм.
Його подвиг — це приклад справжньої любові до України, самопожертви та героїзму. Завдяки таким Захисникам український народ продовжує боротьбу за свою свободу та право жити на рідній землі під мирним небом.
Сьогодні вся громада розділяє біль непоправної втрати разом із рідними та близькими Героя. Жодні слова не здатні загоїти рани від втрати найдорожчої людини, але пам’ять про Олександра Валерійовича житиме вічно — у наших серцях, у вдячності поколінь, у історії рідного краю та України.
Світлий спомин про Героя назавжди залишиться символом мужності, честі та незламності українського воїна.
Вічна пам’ять і слава Герою України.
Низький уклін Захиснику за його подвиг і самовіддану службу Україні.
