Сьогодні минають другі роковини з дня загибелі нашого земляка, Захисника України — Курочки Вадима Сергійовича. Два роки без Героя, чия відвага, стійкість і самопожертва назавжди закарбувалися в серцях усіх, хто його знав, і всієї громади.
Вадим був людиною честі й великої душі. Коли над Україною нависла загроза, він без вагань став на захист рідної землі. Не шукав легких шляхів, не ховався від небезпеки, не відступав перед труднощами. Він свідомо обрав шлях боротьби — шлях воїна, який віддав найцінніше заради нашої свободи, миру та незалежного майбутнього України.
Його подвиг — це приклад справжнього патріотизму, сили духу та безмежної любові до Батьківщини. Ціна цієї любові — власне життя. І хоча роки минають, біль втрати не слабшає, а пам’ять про Вадима залишається живою — у наших думках, молитвах, у кожному мирному дні, який став можливим завдяки таким Героям.
Ми згадуємо Вадима не лише у день роковин. Ми пам’ятаємо його щодня — коли піднімаємо Державний Прапор, коли звучить Гімн України, коли живемо й працюємо на своїй землі. У цей скорботний день ми схиляємо голови у глибокій пошані перед світлою пам’яттю Захисника, відчуваючи водночас біль утрати й гордість за його подвиг.
Низький уклін Герою.
Дякуємо за мужність, за стійкість, за самопожертву.
Дякуємо за наше сьогодення і за надію на майбутнє.
Вічна пам’ять і слава Курочці Вадиму Сергійовичу.
