Карантинні бур`яни - види бур`янів, які засмічують сільськогосподарські угіддя, луки, пасовища, узбіччя доріг, зростають на всіх типах ґрунтів і завдають значної шкоди сільському господарству та небезпечні для домашніх тварин і здоров’ю людини.
До складу карантинних шкідливих бур’янів, які поширені на території України є:
- амброзія полинолиста,
- ценхрус довгоголковий,
- гірчак повзучий,
- сорго алепське,
- повитиця,
- паслін колючий.
Шкодочінність більшості карантинних бур’янів досить вагома. Всі ці рослини завдають значної шкоди сільськогосподарському виробництву, вони знижують врожайність сільськогосподарських культур, засмічують врожай, погіршують якість кормів і знижують продуктивність пасовищ, при поїданні завдають шкоди організму тварин. Зустрічаються вони, як на сільськогосподарських угіддях, так і на узбіччі шосейних і ґрунтових доріг та залізниць, на берегах річок і ставків, на пустищах та інших необроблювальних землях.
Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia)
Амброзію полинолисту з повним правом можна назвати екологічно небезпечним бур’яном. При збиранні врожаю з засмічених посівів пізньостиглих культур (соняшник, коноплі, люцерна, насіння овочевих) у нього потрапляє насіння амброзії, відокремити яке досить важко. В таких випадках необхідні додаткові витрати на очищення насіннєвого матеріалу. При згодовуванні корму з амброзією коровам, смак молока стає гірким. Пилок амброзії викликає у людей захворювання – амброзійний поліноз. У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення.
Ценхрус довгоголовоий (Cenchrus longispinus Fernald)
Значна шкідливість від ценхрусу довгоголового пояснюється високою конкуренцією бур’яну за використання елементів живлення, вологи. До фази виходу в трубку рослини ценхрусу мають м’які листки, які добре поїдаються тваринами. Пізніше коли утворюються колючки, бур’ян стає для тварин небезпечним. Колючі колоски, потрапляючи разом із кормом у порожнину рота тварин, викликаючи пухлини й виразки, псують якість вовни овець. Бур’ян дуже неприємний і для людей. Колючки можуть поранити шкіру рук і ніг, особливо під час збирання овочевих і баштанних культур. Бур’ян надзвичайно посухостійкий і в умовах посушливих сезонів стає домінуючим видом у фітоценозі.
Гірчак повзучий (Rhaponticum repens)
При забур’яненні гірчаком повзучим урожайність сільськогосподарських культур знижується на 45-75%. Встановлено, що корінь гірчаку виділяє в ґрунт речовини, і зокрема, похідні фенолу, які гальмують ріст і розвиток культурних рослин. У листках і суцвіттях утворюються речовини, отруйні для коней. Молоко при згодовуванні сіна з домішкою гірчаку стає гірким. Якість борошна, отриманого із засміченого гірчаком зерна, знижується завдяки гіркоті, що надають борошну сім’янки бур’яну.
Сорго алепське (Sorghum halepense L)
Сорго алепське (Sorghum halepense L) головну шкоду завдає своєю могутньою кореневою системою, яка ускладнює якісний обробіток ґрунту. При значній забур’яненості, очистити поля від кореневищ практично неможливо. Завдяки розвиненій кореневій системі та добре розвинутій наземній частині, витісняє культурні рослини. Має стійкість до хвороб та шкідників. Рослина отруйна, молоді пагони містять отруйні ціанисті сполуки, які можуть викликати отруєння і навіть падіж худоби.
Повитиця польова (Cuscuta campestris)
Шкодочинність повитиці польової дуже висока. Вона полягає у значному зниженні врожайності, засміченні насіннєвого матеріалу, погіршенні якості кормів, що негативно впливає на здоров’я тварин. Крім того повитиці є переносниками збудників ряду вірусних захворювань рослин. Повитиця є небезпечною для тварин як у свіжому, так і в силосованому або висушеному вигляді. Однією з важливих проблем є очищення насіння культур від повитиці. Для України шкодочинними є 14 видів повитиць.
Паслін колючий (Solanum rostratum Dunal)
Паслін колючий засмічує просапні та ярі культури, у посівах озимих зустрічається рідко, особливо часто зустрічається на родючих землях присадибних ділянок і садів, також зустрічається на луках і пасовищах. Тварини не поїдають рослину пасльону колючого, через що продуктивність пасовищ суттєво знижується. Солома з ярих культур, зібрана із засмічених бур’яном полів, стає непридатною ні для згодовування тваринам, ні для підстилки. Колючки бур’яну чіпляються до шкіри й вовни свійських тварин, ранять слизову оболонку рота.
Боротьба з бур’янами, у тому числі карантинними, згідно з чинним законодавством – обов`язок кожного громадянина, підприємця та посадової особи.
Державний фітосанітарний інспектор Юрій САЛЮК
