Село Вільшанка розташоване в долині річки Південний Буг за 5 км на захід від смт Саврань. На сході село межує із землями с. Дубиновс, на заході із смт Саврань, на півдні - із землями села Слюсареве, а на півночі село омиває р. Південний Буг. До найближчої залізничної станції Любашівка - 35 км.
Село Вільшанка займає 303,47 га загальної площі земель.
У селі на 1998 р. проживало 970 душ населення, із яких 447 душ є землекористувачами.
У XVIII - XIX ст. сучасне с. Вільшанка називалось Ольшанка. У XVIII ст. воно належало князям Любомирським, а на початку XIX ст. - Геропіму Ходикевичу. Після повстання в 1830 р. у Польщі село Ольшанка було конфісковане за участь Г. Ходикевича у повстанні (на момент конфіскації в селі 1983 крб. сріблом) і передане у відомство військових поселень. Кількість жителів збільшилась в селі після того, як в с. Ольшанка було переселено жителів с. Слюсареве.
У 40-х рр. XIX ст. парафію села Слюсареве було приєднано до парафії села Ольшанка. У 1865 р. в Ольшанці було побудовано Свято-Успенську церкву (дерев’яну).
Після скасування військових поселень, в 1870 р., в селі було розпочато люстраційні роботи.
Щорічно сума викупних платежів с. Ольшанки становить 1888,1 крб. Ця сума повинна була сплачуватись в скарбницю до 1 січня 1913 р.
У 1872 р. в с. Ольшанка було 140 дворів (120 дворів колишніх поселень та 20 дворів відставних солдат), в яких проживало 434 душі чоловічої статі: 389 душ колишніх поселян та 45 відставних солдате.
У 1865 р. в селі була побудована Свято-Успепська церква. В червні 1887 р. цей храм згорів, і впродовж 1887 - 1889 рр. служба велась у церковно-парафіяльній школі.
У 1897 р. розпочалось будівництво нової Свято-Успенської церкви на пожертвування парафіян. На будівництво храму були зібрані кошти також від сторонніх осіб. Так, кронштадський ієрей Іоанн Сергієв пожертвував на храм 100 крб., московські купці - Оловяшников - речей на 350 крб., Віталієв та Слонов - на 150 крб.
Школа в селі існувала ще з часів військових поселень. У 1871 р. була відкрита церковно-парафіяльна школа.
Наприкінці XIX ст. в с. Ольшанка проживало 1943 душі православного населення: 988 душ чоловічої статі 955 душ жіночої статі.
За даними “Справочной книги Подольской епархии на 1900 г.” загальна кількість парафіян церквів Успенської та Михайлівської сіл Ольшанка і Слюсареве становила 1048 осіб (1024 чоловічої та 1024 жіночої статі). Священиком був Полікарп Гулевич, псаломщиком - Іоанн Смиречинський.
У 916 р. в с. Ольшанка було зареєстровано селянські заворушення, у зв’язку із сільськогосподарським переписом населення, худоби та продуктів.
Після того, як чиновник Колаковський взяв на себе обов’язки щодо сільськогосподарського перепису, 26 червня 1916 р. він заїхав у справах перепису до диякона с. Ольшанка Смеричииського. Коли ж у селі дізнались про його приїзд, “толпа солдаток ворвалась в квартиру рвала на нем платье и фуражку, отобрала у него деньги и два револьвера и держала его во дворе до 4 часов утра 27 июня, когда составнные диаконом списки были вручены толпе”.
Крім того, Колаковський, диякон і його донька (також побиті) були змушені дати населенню розписки в тому, що вони не мають претензій до Вільшанської громади і дають слово не здійснювати перепис в майбутньому.
Та справа цим не закінчилась. Через деякий час було скликано свідків та складено постанову про притягнення до відповідальності Євгенії Прокопчук, Уляни Бойченко, Олени Гаврищук, Оксани Танасієнко та Пелагеї Гнатюк. Але на допиті ніхто із них не визнав себе винним. Всіх їх було взято на поруки.
Як бачимо, на початку XX ст. в сучасному селі Вільшанка, як і в цілому в регіоні, загострились соціальні конфлікти. Але життя продовжувалось, і колесо історії продовжувало свій рух.