Минув рік, сповнений нестерпного болю, горя та відчаю… Рік, відколи рідні втратили найдорожче — можливість обійняти, почути рідний голос, побачити щирі очі та світлу посмішку близької людини.
17 квітня — річниця з дня загибелі Чернецького Олександра Олександровича.
Олександри один із тих, хто без вагань став на захист рідної землі, її свободи та незалежності. Його шлях — це шлях честі, відваги та самопожертви.
Для рідних і близьких цей рік став випробуванням, яке неможливо прийняти чи забути. Біль втрати не минає з часом — він лише вчить жити по-іншому, з пам’яттю у серці та любов’ю, що не згасає.
Світлий спомин про Олександра назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Він житиме у кожному доброму слові, у кожній згадці, у кожній молитві.
Схиляємо голови у скорботі разом із родиною.
Вічна пам’ять Захиснику України.
