Ящур— надзвичайно контагіозна вірусна хвороба свійських і диких парнокопитних тварин, що характеризується короткочасною лихоманкою, розвитком афтозно-ерозійних уражень на слизовій оболонці ротової порожнини, без шерстних ділянках шкіри вінчика, між ратицевої щілини й вимені. На ящур може хворіти людина.
Збудник хвороби — дрібний вірус, складається з РНК, має сферичну форму. Існує 7 типів вірусу ящуру — А, О, С, SAT-1, SAT-2, SAT-3 та Азія-1, кожний з яких має по кілька серологічних варіантів ( усього понад 80 підтипів)
Епізоотологія хвороби .До ящуру сприйнятливі велика й дрібна рогата худоба, свині, дикі жуйні. Рідше хворіють буйволи, верблюди, собаки й коти. Однокопитні тварини й птиця до ящуру не сприйнятливі.
Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною, обривками афт, молоком, сечею, калом. Значну небезпеку щодо поширення ящуру становить незнезаражене молоко. Зараження ящуром відбувається внаслідок контакту з хворими тваринами, через контаміновані вірусом корми, одяг, взуття людей, м’ясні продукти, сировину тваринного походження, транспортні засоби. Корм.
Механічні переносники вірусу є птахи, собаки, коти, гризуни, комахи, кліщі.
Патогенез. Улюбленим місцем репродукції вірусу є слизова оболонка, ротової порожнини, п’ятачок свиней, шкіра сосків, вимені, вінчик, між копитова щілина, де він утворює афти. Афти можуть бути первинні й вторинні. Первинні афти утворюються на місці первинного проникнення вірусу в організм, а вторинні – як результат вірусемії і рознесення вірусу з кров’ю та лімфою з первинних афт.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби Інкубаційний період триває 2 — 7 діб. Перебіг хвороби завжди гострий. У великої рогатої худоби при доброякісній формі першою ознакою хвороби є погіршення апетиту. Через 2 — 3 доби на слизовій оболонці ротової порожнини, язику, крилах носа, носовому дзеркальці з’являються міхурці (афти). При злоякісній формі порушуються функції серцево-судинної системи, слабкість, клонічні судоми, пригнічення, задишка, сильне слиновиділення. Ця форма ящуру зумовлює дуже високу летальність.
У телят до 2-місячного віку ящур виявляється у безафтозній формі, характеризується явищами геморагічного гастроентериту, сепсису та міокардитом.
Імунізація ВРХ : Для активної імунізації проти ящуру запропоновано кілька моно - і полівалентних вакцин.
У овець слинотечі не буває, частіше уражаються кінцівки й вим’я. Ягнята хворіють в без афтозній формі, з ураженням ЦНС. У кіз уражається ротова порожнина й кінцівки. Хворі тварини більше лежать, кульгають. Салівація виражена слабко.
У свиней Ящурні ураження на п’ятачку та копитцях , супроводжується гарячкою, зниженням апетиту, афтозно-ерозійними ураженнями вінчика, ратиць, утворенням афт на п’ятачку та вимені. У поросят перебіг хвороби злоякісний. Гине до 60 — 80 % хворих поросят.
Лікування: Для лікування тварин використовують проти ящурну сироватку реконвалесцентів, для молодняку імунолактон та імуноглобулін. Ротову порожнину промивають 2 %-м розчином оцтової кислоти, фурациліну 1:5000, 2 %-м розчином борної кислоти. Ерозії змазують йодгліцерином. Уражені ділянки шкіри на кінцівках очищають від бруду і змащують риб’ячим жиром з дьогтем або емульсіями антибіотиків. Застосовують серцеві засоби.
