Хвороба Ньюкасла (псевдочума) - висококонтагіозна хвороба птахів із загону курячих, виявляється ураженням органів дихання, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи.
Серед найбільш поширених хвороб, на які страждають кури, особливо тих, що живуть у приватних господарствах – хвороба Ньюкасла.
Збудником хвороби є вірус, який переносяться перелітними птахами і розповсюджується через повітря з подвір’я на подвір’я. У 1970-ті роки, коли імунопрофілактика ще не була як слід налагоджена, доводилося спалювати цілі птахофабрики. Саме тому вірус назвали «псевдочумою». Зараз вакцинацію роблять на всіх великих підприємствах без винятку, а в приватних господарствах – за бажанням.
Основним джерелом інфекції для Ньюкаслської хвороби є хвора та перехворіла птиця, що виділяє вірус до зовнішнього середовища з повітрям при диханні, яйцями та всіма виділеннями організму. Вже через добу після зараження починається виділення збудника, а після одужання вірус зберігається в організмі іще протягом 2–4 місяців. Таким чином, у якості факторів передачі може виступати вся продукція птахівництва, забруднений робочий інвентар, корми та підстилка, тощо.
У природних умовах Ньюкаслську хворобу частіше за все реєструють у птиці з ряду курячих, тобто у курей, індичок, цесарок тощо. Однак, у природі також помічені випадки захворювання дикої птиці, наприклад горобців та голубів, які можуть переносити збудника захворювання на значні відстані і сприяти перезараженню здорових домашніх птахів. До хвороби також може бути чутлива водоплавна птиця, як домашня, так і дика. До того ж, птиця різних порід та віку має різну чутливість до вірусу.
Симптоми хвороби
Після проникнення до організму вірус через кров розноситься до різних тканин та органів, зокрема, викликаючи порушення роботи центральної нервової системи, а також дихання і травлення. Спершу збудник розмножується в ендотелії, через що клітини кровоносних судин розрихлюються, порушується їхня порозність і починає розвиватися запально-некротичний процес. Результатом цього стають множинні крововиливи в слизових та серозних оболонках. Через 1–1,5 доби вірус локалізується у паренхіматозних органах з дистрофічними змінами, а також кістковому та головному мозку, викликаючи симптоми порушення роботи нервової системи. Залежно від того, на скільки сильно ураження торкнулося певних органів і систем, спостерігають різні клінічні прояви захворювання.
Атипова форма хвороби Ньюкасла частіш за все реєструється у молодняка. При ній характерних клінічних симптомів не виявляється. Основною клінічною ознакою такої форми є скручування шиї, судоми, а також параліч крил та ніг. Розлади в роботі нервової системи найбільш характерні для індичат. Інколи хвороба взагалі лишається непоміченою без проявів будь-яких симптомів, або птиця швидко видужує. Розвиток такого атипового перебігу пов’язаний із циркуляцією у навколишньому середовищі слабко вірулентних штамів вірусу, а також із наявністю у птиці різного ступеня напруженого імунітету.
Профілактика та лікування
Внаслідок перехворювання та одужання, або ж після вакцинації у птиці виникає імунітет до збудника хвороби Ньюкасла. Рівень накопичення у сироватці крові антитіл залежить від її віку, а також строків, способу і кратності проведення вакцинації. Важливу роль тут також набувають фактори годівлі та утримання, які загалом сприяють кращій імунній відповіді і більшій стійкості організму до збудника.
Ефективних засобів лікування від хвороби Ньюкасла немає. У промислових птахівничих господарствах вся хвора птиця через загрозу розносу інфекції підлягає знищенню. Єдиний спосіб захистити птицю від цієї хвороби – своєчасна імунізація всього поголів'я сучасними вакцинами, зареєстрованими в Україні.
У приватному секторі проводиться інтраназальний метод – вакцину закапують по 2 каплі в ніздрю птиці.
Кури часто схильні до різноманітних інфекційних хвороб, які у свою чергу викликають масовий падіж. Але, подбавши про вакцинацію, є шанс врятувати птицю. Навіть курка, що захворіла, може вижити, якщо господар правильно зрозуміє симптоми і вчасно почне її лікувати.