Щороку 4 червня Україна схиляє голови у скорботі та вшановує пам’ять дітей, чиї життя були передчасно обірвані внаслідок збройної агресії рф проти України.
Цей день є болісним нагадуванням про страшну ціну війни, яку щодня платить український народ. Найбільшою трагедією є те, що жертвами війни стають діти — ті, хто мав би зростати під мирним небом, мріяти, навчатися, радіти життю та будувати майбутнє своєї країни.
Війна безжально забрала тисячі дитячих мрій, залишила глибокі рани в серцях батьків і рідних, скалічила долі багатьох українських родин. За офіційними даними, лише від початку повномасштабного вторгнення загинули 705 дітей. За кожною цифрою стоїть окрема історія, нездійснені надії, любов рідних та невимовний біль втрати.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять кожної дитини, яка стала невинною жертвою війни. Ми згадуємо їхні імена, їхні усмішки, їхні мрії, які так і не судилося здійснити. Світла пам’ять маленьким українцям, чиї життя обірвала жорстокість і ненависть.
Наш обов’язок — пам’ятати про кожну дитину, берегти правду про ці злочини та робити все можливе, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися. Діти повинні жити у безпеці, любові та мирі, а не ставати жертвами війни.
Схиляємо голови у скорботі та запалюємо свічки пам’яті за всіма дітьми, які загинули через російську агресію.
Пам’ятаємо. Сумуємо. Не пробачимо.
