16 квітня 2026 року на площі біля торговельного комплексу «Копійка» відбулась мирна акція на підтримку українських військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Цей захід об’єднав мешканців громади, для яких біль втрати й очікування став спільним.
До акції долучилися родини захисників, їхні друзі, знайомі, небайдужі жителі. У руках учасників — банери та портрети рідних: синів, братів, чоловіків. На плакатах — назви бойових підрозділів, імена, які для кожної родини є цілим світом. За кожним написом — історія мужності, самопожертви та безмежної любові.
Атмосфера заходу була особливою — стриманою, зосередженою, але водночас сповненою глибоких емоцій. Хтось тримав у руках фотографію близької людини, хтось — державний прапор як символ віри та незламності. Це була тиха, але дуже промовиста розмова сердець: матері — з синами, дружини — з чоловіками, сестри — з братами. Розмова без слів, що долає відстань і час, наповнена любов’ю, болем і надією.
Учасники акції вкотре наголосили на важливості постійної уваги до питання повернення військовополонених та пошуку зниклих безвісти. Адже кожен із них — це чиєсь життя, чиєсь серце, яке чекають вдома. Такі заходи є не лише проявом підтримки, а й нагадуванням суспільству та всьому світові: ми не забуваємо, ми боремося за кожного.
Громада висловлює щиру повагу і підтримку родинам захисників, які досі не повернулися додому. Їхня витримка, сила духу та віра є прикладом для всіх.
Ми віримо. Ми чекаємо…
