У самому серці селища, біля торгового центру «Копійка», зібралися десятки людей — рідні наших героїв, жителі Савранської громади, небайдужі громадяни, які не втрачають віри у повернення кожного захисника додому. Попри буденність і звичний рух на вулицях, атмосфера на площі була сповнена глибоких почуттів, болю, тривоги та водночас — надії.
Організаторами заходу виступили родини військовополонених та зниклих безвісти. Для них кожен день — це очікування новин, надія, що саме сьогодні телефон пролунає або з’явиться повідомлення про те, що їхній син, чоловік, брат чи батько живий і рухається додому. Їхня боротьба — це боротьба за пам’ять, за справедливість, за право кожного українського воїна повернутися у свою сім’ю.
У руках учасників були плакати з іменами та світлинами полонених, синьо-жовті прапори, символіка військових підрозділів. Кожна фотографія — окрема історія, окрема доля, окрема родина, що чекає на обійми, яких не було вже місяці або роки.
Час від часу повз площу проїжджали автомобілі, водії яких сигналили на підтримку. Короткі й довгі звуки автосигналів зливалися у своєрідний гімн єдності, нагадуючи, що громада пам’ятає про своїх героїв. Це був жест солідарності, який важко переоцінити — адже саме такі прояви уваги дають родинам розуміння: вони не самі у своєму горі й очікуванні.
Підтримати учасників акції прийшли виконуючий обов’язки селищного голови Олег Жирун, заступник селищного голови Андрій Прилипко, депутат селищної ради Олександр Шевченко та фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Надія Брицька, а також небайдужі громадяни.
Слова, що лунали під час акції, були наповнені не лише болем, а й вірою. Вірою в те, що наші герої відчують цю підтримку, де б вони зараз не перебували. Вірою, що громадська активність та постійне нагадування про полонених сприятиме якнайшвидшому їхньому обміну та поверненню.
Савранська громада стоїть пліч-о-пліч із родинами наших Захисників. Ми підтримуємо кожну матір, що чекає свого сина. Кожну дружину, що вірить у повернення чоловіка. Кожну дитину, яка мріє знову взяти тата за руку. Ми з вами. Ми не відступимо. І ми ніколи не дозволимо, щоб історії наших Героїв були забуті.
Разом — сильніші. Разом — незламні. Разом — ми повернемо кожного.
