Ящур— надзвичайно контагіозна вірусна хвороба свійських і диких парнокопитних тварин, що характеризується короткочасною лихоманкою, розвитком афтозно-ерозійних уражень на слизовій оболонці ротової порожнини, безшерстних ділянках шкіри вінчика, міжратицевої щілини й вимені. На ящур може хворіти людина.
Перше повідомлення про захворювання тварин на ящур було зроблене в 1546 р. в Італії. Нині ящур реєструється в багатьох країнах Європи, Азії, Африки та Південної Америки. Поширення хвороби.
Збудник хвороби — дрібний вірус, складається з РНК, має сферичну форму. Епізоотологія хвороби До ящуру сприйнятливі велика й дрібна рогата худоба, свині, дикі жуйні. Рідко хворіють буйволи, верблюди, собаки й коти. Однокопитні тварини й птиця до ящуру не сприйнятливі.
Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус зі слиною, обривками афт, молоком, сечею, калом. Значну небезпеку щодо поширення ящуру становить незнезаражене молоко. Зараження ящуром відбувається внаслідок контакту з хворими тваринами, через контаміновані вірусом корми, одяг, взуття людей, м’ясні продукти, сировину тваринного походження, транспортні засоби.Механічні переносники вірусу є птахи, собаки, коти, гризуни, комахи, кліщі.
Патогенез. Улюбленим місцем репродукції вірусу є слизова оболонка, ротової порожнини, п’ятачок свиней, шкіра сосків, вимені, вінчик, між копитова щілина, де він утворює афти. Афти можуть бути первинні й вторинні. Первинні афти утворюються на місці первинного проникнення вірусу в організм, а вторинні – як результат вірусемії і рознесення вірусу з кров’ю та лімфою з первинних афт. Афти на п’ятачку та дійках.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби Інкубаційний період триває 2 — 7 діб. Перебіг хвороби завжди гострий. У великої рогатої худоби при доброякісній формі першою ознакою хвороби є погіршення апетиту. Через 2 — 3 доби на слизовій оболонці ротової порожнини, язику, крилах носа, носовому дзеркальці з'являються міхурці (афти). При злоякісній формі порушуються функції серцево-судинної системи, слабкість, клонічні судоми, пригнічення, задишка. Ця форма ящуру зумовлює дуже високу летальність. У телят до 2-місячного віку ящур виявляється у безафтозній формі, характеризується явищами геморагічного гастроентериту, сепсису та міокардитом. У овець слинотечі не буває, частіше уражаються кінцівки й вим'я. Ягнята хворіють в безафтозній формі, з ураженням ЦНС. У кіз уражається ротова порожнина й кінцівки. Хворі тварини більше лежать, кульгають. Салівація виражена слабко.
Ящурні ураження на п’ятачку та копитцях свиней. У свиней ящур супроводжується гарячкою, зниженням апетиту, афтозно-ерозійними ураженнями вінчика, ратиць, утворенням афт на п'ятачку та вимені. У поросят перебіг хвороби злоякісний. Гине до 60 — 80 % хворих поросят.
При розтині трупів тварин виявляють афти, ерозії, виразки на безшерстих ділянках шкіри, слизових оболонках ротової порожнини, кишок, дихальних шляхів, вимені. При злоякісному перебігу ящуру виявляють жовто-сірі осередки, білі смуги й тяжі на серці, що надають йому плямистого вигляду («тигрове серце»).
Патологоанатомічні зміни.
Дистрофічні та некротичні ураження у м’язових волокнах скелетної мускулатури. У телят, поросят і ягнят виявляють геморагічний гастроентерит. Ураження скелетних м’язів при злоякісній формі у корів. Геморагічний гастроентерит.
Лікування Для лікування тварин використовують протиящурну сироватку реконвалесцентів, для молодняку імунолактон та імуноглобулін. Ротову порожнину промивають 2 %-м розчином оцтової кислоти, фурациліну 1:5000, 2 %-м розчином борної кислоти. Ерозії змазують йодгліцерином. Уражені ділянки шкіри на кінцівках очищають від бруду і змащують риб’ячим жиром з дьогтем або емульсіями антибіотиків. Застосовують серцеві засоби.
Імунітет. Для активної імунізації проти ящуру запропоновано кілька моно- і полівалентних вакцин.
Україна є благополучною щодо ящуру. У разі появи хвороби господарство або населений пункт карантинують, навколо нього визначають загрозливу зону, встановлюються цілодобові охоронно-карантинні пости. Профілактика та заходи боротьби
Хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують. Клінічно здорових тварин вакцинують. Трупи тварин спалюють. Територію ящурного осередку, приміщення, скотні двори, інвентар щодня дезінфікують. Гній, залишки корму, підстилку піддають біотермічному знезараженню. Карантин знімають через 21 добу після останнього випадку видужання тварини та проведення остаточної дезінфекції.