Історія місцевого самоврядування на території селищної ради

Саврань вперше згадується в історичних документах кінця ХІУ століття у зв'язку з даруванням її литовським князем Вітовтом паном Кошелевичом. Після Люблінської унії землями по середній течії Південного Бугу стали володіти польські магнати Конецпольські і Любомирські. Щоб захистити свої володіння від татаро-турецьких нападів С.Конецьпольський в 1634 році доручив французькому інженеру Боплану збудувати в Саврані фортецю. Називалася вона Конецполем, або Усть-Савранське.
Під час визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти біля Саврані в 1649 році отаборилася кіннота ногайських татар, які діяли із запорізьким військом. Богдан Хмельницький зазначав, що він має підтримку всієї орди і "НОГАЙЦІВ НА САВРАНІ".
Після воз'єднання України з Росією Саврань залишилась під владою польських панів і зазнавала наскоків татар. Восени 1654 року воєвода Бутурлін писав царю, що татари "ПЕРЕЛЕЗЛИ ЧЕРЕЗ БУГ Й ПОД ЧЕЧЕЛЬНИК Й ПОД САВРАНЬ ПОДБЕГШИ, МНОГО ШКОД ПОЧИНИЛИ".
У 1793 Саврань перейшла до Росії. У 1839 році Саврань віднесено до військових населень Києво-Подільського округу. В 1849 році було складено план містечка Саврань, в якому назначено розташування дворів жителів та військових підрозділів. Після ліквідації військовій поселень в 1865 році, Саврань перейшла у відання міністерства державного маііна. Її населення складалось з колишніх військових посиленців (186 дворів), міщан (231 двір), купців (10 дворів) і дворян (3 садиби).Наприкінці XIX та на початку XX століття Саврань - волосне містечко Балтського повіту Подільської губернії стає значним торгівельним центром. В містечку працювали земське двокласне училище, церковно - парафіяльна та народна школи, в яких навчалося 150-160 школярів, працювало 6 вчителів. В роки першої російської революції в Савранській волості відбулися сходки, на яких селяни виступали проти безправ'я. "НАСТРІЙ НАСЕЛЕННЯ ПОВІТУ ТРИВОЖНИЙ", - відзначав 1906 року балтський повітовий справник у рапорті подільському губернаторові. Наприкінці грудня 1917 року в містечку встановлено радянську владу. Перші вибори в раду селянських депутатів відбулися в 1919 році. В 1922 році відбулися вибори до Савранської сільської ради. В 1923 році на території сільської ради були створені три товариства спільного обробітку землі та сільгоспартіль. В 1926 році в Саврані появився перший радіоприймач. В 1928 році пустили в дію першу електростанцію, потужністю 15 кіловат. Перший колгосп імені Червоної Армії (голова колгоспу Байрак В.А.) організовано в 1930 році. В 1930 році створено Савранська МТС. В 1934 році запрацювала середня школа, споруджено Будинок культури, кінотеатр, дві бібліотеки. Липень 1941 рік — с. Саврань окуповане німецько-фашистськими загарбниками. З 1942 року по 1944 рік в Савранському лісі діяв партизанський загін «Буревісник».

27 березня 1944року Саврань визволено від німецько-фашистських загарбників та їх румунських сатилітів.

В 1947 році розпочато будівництво Савранської ГЕС, яка в 1950 році стала найпотужнішою ( 400 кіловат) міжколгоспною електростанцією в Україні.
13 квітня 1957року Саврань отримала статус селища міського типу.
В 1972 році в Саврані урочисто відкрито пам’ятник партизанам загону «Буревісник».


Першим головою сільської ради в повоєнний період був Власенко Кирило Пилипович (1945-1953 роки).
З 1953 по 1960 рік, головою сільської, селищної ради був Пересунько Давид Терентійович.
З 1961 по 1964 рік голова селищної ради - Розумний Тимофій Гнатович.
З 1964 по 1970 рік голова селищної ради - Скрипник Анатолій Петрович.
З 1970 по 1980 рік голова селищної ради - Зайцев Олександр Семенович.
З 1980 по 1991 рікголова селищної ради - Горобець Анатолій Климентійович.
З 1991 по 1999 рік голова селищної ради - Півторак Михайло Федорович,
З 2000 року по теперішній час голова селищної ради - Юзьков Володимир Іванович.

Розумний Тимофій Гнатович
Скрипник Анатолій Петрович
Власенко Кирило Пилипович Пересунько Давид Терентійович Розумний Тимофій Гнатович Скрипник Анатолій Петрович
Горобець Анатолій Климентійович
Півторак Михайло  Федорович
Юзьков Володимир Іванович
Зайцев Олександр Семенович Горобець Анатолій Климентійович Півторак Михайло Федорович Юзьков Володимир Іванович

Друк